Тут пояснено механіку без припущення, що ти вже все знаєш. Спершу звідки беруться гроші, далі чотири правила, об які найчастіше спотикаються, потім тест і словник. Читати підряд не обов’язково.
Це не жадібність і не бюрократія. Так влаштована система, і причини в неї три.
Публічні фонди живуть із податків і мають підтримати якнайбільше фільмів. Тому в кожного є ліміт на один проєкт — зазвичай від 20 до 50 відсотків бюджету. Дати комусь одному все означало б не дати нікому іншому.
Правила ЄС обмежують сукупну державну підтримку одного фільму 50 відсотками бюджету, а для міжнародної копродукції — 60. Рахуються всі публічні джерела разом, включно з рібейтом. Це називають стелею державної допомоги, і вона рахується не по одному фонду, а по всіх одразу.
Коли інший фонд уже вклався, це сигнал: проєкт хтось перевірив і в нього повірили. Тому більшість програм прямо просить показати, звідки решта грошей, і відмовляє тим, у кого в фінплані одна порожня графа.
Це не всі правила. Це ті чотири, через які найчастіше доводиться перебудовувати вже зібраний фінплан.
Скласти всі публічні гроші й порівняти з бюджетом. Понад 50 відсотків (або 60 для копродукції) — стек недійсний. Не «ризикований», а саме недійсний: фонд зменшить свою частину або скасує рішення.
Приклад. Бюджет 400 000. УКФ дає 120 000, Creative Europe 90 000, польський фонд 60 000 — разом 270 000, тобто 67 відсотків. Треба або зменшити одну заявку, або підняти приватну частину.
Держава повертає відсоток від того, що реально витрачено на її території. Ставку множать на кваліфіковані витрати, а не на розмір фільму.
Приклад. Щоб отримати 45 000 за ставкою 30 відсотків, треба витратити 150 000 у тій країні. Якщо туди переноситься тільки постпродакшн на 40 000, рібейт буде 12 000, а не 45 000.
Національні фонди, рібейти й мовники інших країн працюють із компаніями своєї країни. Копродюсер подається до них від свого імені й ділить із тобою права.
Приклад. Eurimages вимагає мінімум двох країн-учасниць. Без копродюсера туди неможливо податись узагалі — і це не про якість фільму.
Від неї рахують назад: гроші мають бути закриті приблизно за дев’ять місяців до прем'єри, а подача у фонд відбувається за 6–9 місяців до рішення.
Приклад. Прем'єра в лютому означає, що фінансування закрите в травні попереднього року, а заявки подані ще восени позаминулого.
Вісім питань на ситуації, які трапляються насправді. Після кожної відповіді — пояснення, чому саме так. Нічого не зберігається й нікуди не відправляється.
Ті самі пояснення, що відкриваються по кнопці «i» в застосунку. Терміни лишились справжніми: саме цими словами з тобою говоритимуть у фонді.
Ті самі правила, але застосовані до твого бюджету, стадії й країни.